Актуальність. Публічна сфера політики вимагає від політичних суб'єктів активних мовленнєвих компетентностей та вмінь. Вільна публічна сфера є критерієм, який дозволяє з'ясувати наближеність політичного лідера до демократичних політичних практик.
Метою статті є встановлення значення компетентностей сучасного політичного лідерства в умовах цифрової публічної сфери політики. У процесі дослідження отримано наступні результати: стверджується, що лідери діють поза урядовими структурами, але відіграють важливу роль у впливі на громадську думку, формуванні політики та сприяють загальному добробуту суспільства. Обґрунтовується, що громадські лідери досить часто є захисниками конкретних справ або соціальних питань. Доведено, що громадські лідери активно взаємодіють із громадами, розуміючи їхні потреби та проблеми. Вони можуть організовувати та брати участь у громадських заходах, семінарах та діалогах, щоб сприяти почуттю солідарності та спільної мети. Встановлено, що ефективні публічні лідери прагнуть будувати мости між різними верствами суспільства. Публічні громадсько-політичні лідери можуть співпрацювати з політиками та державними службовцями, щоб відстоювати зміни в законодавстві або реалізацію політики, яка відповідає їхнім цінностям та інтересам громад, які вони представляють.
Висновки. Політичне лідерство в умовах демократичної політичної конкуренції вимагає підвищеної спроможності в контексті публічної репрезентації. Ідеться не лише про екстралінгвістичні спроможності, але також про комунікативні іміджеві якості привабливості та харизматичного впливу. Висування політичних лідерів пов'язане з їх спроможністю продукувати аргументативні модулі, які здатні знайти прибічників.
The article considers the common and distinctive features of political discourse and public policy areas. Determined by the types of discourses that influence the development of the public sphere. Attention is paid to the problem of manipulated political discourse ; Статья рассматривает общие и отличительные черты политического дискурса и публичной сферы политики. Определяются типы дискурсов, которые влияют на развитие публичной сферы. Уделено внимание проблеме управления политическим дискурсом. ; Стаття розглядає спільні та відмінні риси політичного дискурсу і публічної сфери політики. Визначаються типи дискурсів, які впливають на розвиток публічної сфери. Приділено увагу проблемі управління політичним дискурсом.
У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам.
In: Visnyk Donec'koho nacional'noho universytetu imeni Vasylja Stusa: naukovyj žurnal = Bulletin of the Vasyl' Stus Donetsk National University. Serija Polityc̆ni nauky = Series Political sciences, Heft 8, S. 27-32
Розглядаються основні підходи до визначення сутності європейської публічної сфери, аналізується проблема її співвідношення із публічними сферами країн, які входять до складу ЄС. ; Рассматриваются основные подходы к определению сущности европейской публичной сферы, анализируется проблема ее соотношения с публичными сферами стран, которые входят в состав ЕС. ; A European public sphere is analyzed in details. The problem of (non-) existence of a European public sphere is defined as the subject of wide speculation in scientific literature. Particular emphasis is placed on the EU 'democratic deficit' problem and its connection with the supranational public sphere formation. It is accentuated that studies on a pan-European public sphere has an interdisciplinary character. The problem of normative and empirical understanding is considered in the context of an emerging supranational public sphere in the EU. From this point of view three strands of research ('the Utopian', 'the Elitist', 'the Realist') are scrutinized. Besides two main empirical approaches to a problem of defining the essence of transnational public sphere are closely examined: (1) media attention to the European affairs; (2) different aspects of the EU functioning as a subject of deliberation in national media. Hence the question of correlation (during deliberation in media) of European affairs and national issues is studied as crucial. Proper attention is devoted to the problem of empirical measurement of a European public sphere. At the same time mention is made of its normative conceptualizations (mainly the theory of J.Habermas). It is accentuated the importance of designation of the pre-conditions for the emergence of a pan-European public sphere. At that a transnational 'community of communication' is viewed in light of the problem of a European demos and its collective identity formation. An important part of this research is the issue of the Europeanization of national public spheres of the EU member states. Multidimensional model of the Europeanization of national public spheres is thoroughly studied.As the result of this analysis the problem of proper interaction of a pan-European and national public spheres is defined as a principal prerequisite for its effective functioning. As a conclusion the essential characteristics of transnational public sphere of the EU are designated.
Article considers social, cultural and managerial background of study of the politics public sphere. It examines the methodological controversy between the public sphere and the sphere of politics in general. The search for correlations to the public sphere in contemporary social reality has been done ; В статье рассматриваются социальные, культурные и управленческие предпосылки изучения публичной сферы политики. Анализируются методологические противоречия между публичной сферой и сферой политики в целом. Ведется поиск кореллятов публичной сферы в современной социальной реальности. ; У статті розглядаються соціальні, культурні і управлінські передумови вивчення публічної сфери політики. Аналізуються методологічні протиріччя між публічною сферою і сферою політики в цілому. Ведеться пошук корелятів публічної сфери у сучасній соціальній реальності
The prospects of development of modern political theory in the context of filling the new semantic values of concepts of political discourse, political communication and public political representation are considered. The network of newly established democratic institutions, which required firm defenition, practicing public political debate and not distorted political communication defined. With the help of the comparative method, the common and different conceptual views of political debate in interpreting deliberative democracy and the public sphere of politics studied. The content of the concept of the public sphere of politics as a factor of coverage of the transition of democratic public institutions of transformational countries from the state of declarative to a state of sustainable democracy is discussed. Public sphere of politics as mainly unifying concept that determines the possibility of various aspects of joint interpretation of political realities and possibilities of the political participants' appearance for any topic studied. The subject areas of the concepts of deliberative politics and the public sphere of politics regarding the ways of personal and institutional self-presentation are determined. The specifics of the reflection of political conflict and political decisions within the limits of the values of the public sphere of politics and deliberative democracy are revealed. The features of common approaches to the interpretation of political pluralism and political competition in the semantic structures of the public sphere of politics and deliberative democracy are explored. It emphasizes the flexibility of the concept of the public sphere of politics as a concept that encompasses a large number of events and phenomena of political communication. The possibility of a non-idealist approach to public political presentations on the Internet is substantiated. The political meaning dimensions of political deliberation and political manifestation which differ in explanations background of individual behavior, based on the ancient principle of political pragmatism and defending of selfish interests considered.The explanatory potential of a deliberative policy and the public sphere of politics is singled out. The peculiarities of crossing the subject areas of the public sphere of politics and deliberative democracy in the context of the functioning of modern civil society are established. ; Рассмотрены перспективы развития современной политической теории в контексте раскрытия новых смысловых ценностей концепций политического дискурса, политической коммуникации и публичного политического представительства. Публичная сфера политики анализируется как преимущественно объединяющий концепт, который определяет возможность различных аспектов совместной интерпретации политических реалий и возможностей появления политических участников на любую изучаемую тему. Определены предметные области концепций целенаправленной политики и публичной сферы политики в отношении способов личной и институциональной самопрезентации. Раскрыта специфика отражения политического конфликта и политических решений в рамках ценностей публичной сферы политики и делиберативнои демократии. Исследованы особенности общих подходов к трактовке политического плюрализма и политической конкуренции в смысловых структурах публичной сферы политики и делиберативнои демократии. В статье подчеркивается гибкость концепции публичной сферы политики как концепции, которая охватывает большое количество событий и явлений политической коммуникации. Обоснована возможность неидеалистичного подхода к публичным политическим презентациям в Интернете. Установлены особенности пересечения предметных областей публичной сферы политики и делиберативнои демократии в контексте функционирования современного гражданского общества. ; Розглянуто перспективи розвитку сучасної політичної теорії в контексті розкриття нових смислових цінностей концепцій політичного дискурсу, політичної комунікації та публічного політичного представництва. Публічна сфера політики аналізується як переважно об'єднуючий концепт, що визначає можливість різних аспектів спільної інтерпретації політичних реалій та можливостей появи політичних учасників на будь-яку досліджувану тему. Визначено предметні області концепцій цілеспрямованої політики та публічної сфери політики щодо способів особистої та інституційної самопрезентації. Розкрито специфіку відображення політичного конфлікту та політичних рішень у межах цінностей публічної сфери політики та деліберативної демократії. Досліджено особливості спільних підходів до трактування політичного плюралізму та політичної конкуренції у смислових структурах публічної сфери політики та деліберативної демократії. У статті підкреслюється гнучкість концепції публічної сфери політики як концепції, яка охоплює велику кількість подій та явищ політичної комунікації. Обґрунтовано можливість неідеалістичного підходу до публічних політичних презентацій в Інтернеті. Встановлено особливості перетину предметних областей публічної сфери політики та деліберативної демократії в контексті функціонування сучасного громадянського суспільства.
In the article theoretical principles of democratic openness are analysed asto the component of public sphere of policy. On the basis of works of J.Habermas the key aspects of construction of political science theory of publicsphere are determined. Drawn conclusion in relation to the optimum state ofpolitical-communicative relations. ; Проанализированы теоретические основы демократической открытости как компонента публичной сферы политики. На основе работ Ю. Хабермаса определены ключевые аспекты построения политологической теории публичной сферы. Сделан вывод относительно оптимального состояния политико-коммуникативных отношений. ; Проаналізовано теоретичні засади демократичної відкритості яккомпонента публічної сфери політики. На основі робіт Ю. Ґабермасавизначаються ключові аспекти побудови політологічної теорії публічноїсфери. Зроблено висновок щодо оптимального стану політико-комунікаційних відносин.
Introduction. According to Jürgen Habermas, a contradiction between the system and the life-world signifies a need for a concept that would describe the projective space of a relaxed and undistorted human communicative activity. Communicative action as a societal basis of the public sphere links this concept to the pragmatic principles of human existence in modern society. The public sphere is important in the age of the cyber revolution and the rule of networking technologies and it gets an anthropological dimension in its definition of the modern individual. Reviewed from the view of the interdisciplinary scientific community the public sphere as a dimension of human identity that is manifested in standardized terms of communicative interactions. The paper suggests that the public sphere has lost its conflict mode in respect to power and the tech-savvy social system. Purpose. The paper aims to establish the specifics of the anthropological interpretation of the public sphere in the contemporary philosophical tradition. Methodology. General scientific and special methods of philosophical research are used for conducting this study. The author has used the descriptive method to define the subject area of the anthropic measurement of the public sphere of politics. The method of logical synthesis allows to combine the abstract and specific content of the anthropological dimension of publicity. A retrospective analysis allows to determine the temporal peculiarities of the anthropic meaning of the public sphere. The comparative method gives an opportunity to compare the empirical manifestations of social and political publicity and compare anthropological effects of the media and interpersonal communication activities of modern people. Theoretical basis and results. The article examines the anthropological content of the public sphere of politics as one of the key concepts of communicative theory paying attention to the modification of the nature of publicity under the conditions of the cybernetic revolution. The author argues that the public sphere is not only a collection of self-presentations but also a set of messages of general significance, both textual and verbal. In this regard, the selection of news, of any importance, stands in one respect as a means of the worldview matching technique but also as the orientation amidst the unlimited information flow. The public sphere acts not just as a medium of verbal or textual self-expression of the individual but also as a dimension of human presence in the lives of others and its adequate perception. The more the public sphere stands away from the counter-factual image drawn in communicative theory, the more it loses its anthropological features and acquires the content of the technological and production network since a mode of communication is changed to the mode of information transmission. The paper establishes priorities of personality representation in the public sphere and examines the need and motives of communicative-pragmatic relationships between individuals. Originality. In the anthropological dimension the public sphere is a source of promising prospects and the formation of defining constraints. Publicity becomes the leading quality of the modern individual because of its need to be realized in communication practices. The networking nature of communication links enforces the modern individual to produce a certain image for self-presenting to society. Conclusions The article draws a conclusion about the directions of the public sphere transformation in a global perspective. ; Цель. Статья предполагает установление специфики антропологического толкования публичной сферы в современной философской традиции. Методология. В работе применены общенаучные и специальные методы философских исследований. Путем использования дескриптивного метода удалось выделить предметную плоскость антропного измерения публичной сферы политики. Метод логического синтеза позволил совместить абстрактное и конкретное содержание антропологического измерения публичности. Ретроспективный анализ позволил определить темпоральные особенности антропного значение публичной сферы. Компаративный метод дал возможность сравнить эмпирические проявления социальной и политической публичности, сопоставить антропологические последствия медийной и интерперсональной коммуникационной деятельности современного человека. Теоретический базис и результаты. В статье рассматривается антропологический смысл публичной сферы как одного из ключевых понятий коммуникативной теории, уделяется внимание видоизменению характера публичности в условиях кибернетической революции. Публичная сфера выступает не только совокупностью индивидуальных презентаций, но и совокупностью сообщений, текстовых и вербальных, которые имеют общую значимость. В связи с этим, подбор новостей как более или менее значимых, выступает, с одной стороны средством коррекции мировосприятия, а также ориентации в условиях безграничности информационного потока. Публичная сфера выступает не просто средой вербального или текстуального самовыражения индивида, а также плоскостью присутствия человека в жизни других и адекватного ее восприятия. Чем больше публичная сфера удаляется от контрфактического образа, намеченного в коммуникативной теории, тем больше она теряет антропные черты и приобретает содержание технологической и производственной сети, поскольку модус общения меняется на модус передачи информации. Устанавливаются приоритеты личностной репрезентации человека в публичной сфере. Рассматривается необходимость и мотивы установления коммуникативно-прагматических связей между отдельными индивидами. Новизна. В антропологическом измерении публичная сфера выступает источником многообещающих перспектив и формирования определяющих ограничений. Публичность становится ведущей качеством современного человека из-за необходимости реализации в практиках общения. Сетевой характер коммуникационных связей заставляет современного человека производить определенный образ для презентации себя обществу. Выводы. Делается вывод о направлениях трансформации публичной сферы в глобальном измерении. ; Мета. Стаття спрямована на встановлення специфіки антропологічного тлумачення публічної сфери у сучасній філософській традиції. Методологія. У роботі застосовані загальнонаукові й спеціальні методи філософських досліджень. Шляхом використання дескриптивного методу вдалося виокремити предметну площину антропного виміру публічної сфери політики. Метод логічного синтезу дозволив поєднати абстрактний та конкретний зміст антропологічного виміру публічності. Ретроспективний аналіз дозволив визначити темпоральні особливості антропного значення публічної сфери. Компаративний метод надав можливість порівняти емпіричні прояви соціальної та політичної публічності, зіставити антропологічні наслідки медійної та інтерперсональної комунікаційної діяльності сучасної людини. Теоретичний базис і результати. У статті розглядається антропологічний зміст публічної сфери як одного з ключових понять комунікативної теорії, надається увага видозміні характеру публічності в умовах кібернетичної революції. Публічна сфера виступає не лише сукупністю індивідуальних презентацій, але й сукупністю повідомлень, текстуальних і вербальних, які мають загальну значущість. У зв'язку з цим, добір новин як більш, або менш значущих, виступає з одного боку, або засобом корекції світосприйняття, а також орієнтації в умовах безмежності інформаційного потоку. Публічна сфера виступає не просто середовищем вербального або текстуального самовиразу індивіда, а також площиною присутності людини у житті інших та адекватного її сприйняття. Що більше публічна сфера віддаляється від контрфактичного образу, накресленого у комунікативній теорії, тим більше вона втрачає антропні риси і набуває змісту технологічної та виробничої мережі, оскільки модус спілкування змінюється на модус передавання інформації. Встановлюється пріоритети особистісної репрезентації людини у публічній сфері. Розглядається потреба і мотиви встановлення комунікативно-прагматичних зв'язків між окремими індивідами. Новизна. В антропологічному вимірі публічна сфера виступає джерелом багатообіцяючих перспектив та формування визначальних обмежень. Публічність стає провідною якістю сучасної людини через необхідність її реалізації у практиках спілкування. Мережний характер комунікаційних зв'язків змушує сучасну людину виробляти певний образ для презентації себе суспільству. Висновки. Робиться висновок про напрямки трансформації публічної сфери у глобальному вимірі.
In the multiethnic polity of Ethiopia, the practical realization of federalism in Ethiopia has been characterized by ethnic conflicts, manufacturing of difference and the abandoning of the grand narrative of Ethiopian unity. In this paper, using the notion of a public sphere as a space for public discourse and rationality from critical theory, I argue that the federal experiment in Ethiopia could only grow in the background of a public sphere that sustains a critical societal practice. Ethiopians could only engage in a common quest for societal progress and refinement, when they have a free and autonomous public sphere. This space serves as a platform for reflecting on the contradictions in Ethiopian modernity and also existential problems in the country. Such an effort to evolve a public sphere as a foundation for democracy could have foundations in the different precursors of Ethiopian modernity like Dekike Estifanos, hatata of Zera Yacob and writings of Negadras Gebrehiwot and Hiruy Woldeselassie. It could also be situated on new forms of public sphere like social media and their role in fostering democracy in Ethiopia. ; Актуальность размышлений автора о внедряемом уже 27 лет в Эфиопии эксперименте по установлению этнического федерального устройства обусловлена перманентными межэтническими конфликтами, которые осложняются нерешенностью социально-экономических проблем, борьбой элит за власть и ресурсы, просчетами и ошибками власти всех уровней. Используя понятие публичной сферы как пространства для публичного дискурса и рациональности, автор проводит мысль, что федеральный эксперимент в Эфиопии может развиваться только на условиях публичности и открытости, поддерживаемых критическими общественными дискуссиями.Представленный в статье анализ состоит из трех основных разделов. Первый раздел посвящен основным чертам этнического федерализма в Эфиопии и его ограничениям. Второй - различным интерпретациям понятия «публичная сфера» в ее отношении к демократической культуре. Третий раздел статьи содержит рассуждения автора об эфиопской общественной сфере, эфиопском дискурсе о современности и перспективах публичной политической культуры в Эфиопии.В результате этих рассуждений автор приходит к выводу, что альтернативой насаждаемой правительством идее этнического федерализма может быть публичная сфера и общественная рациональность, освобождающие общественное пространство от власти и обычаев. Такая попытка развить публичную сферу в качестве основы для демократии базируется на различных предшествующих эфиопской современности движениях и идеях, таких как Dekike Estifanos, хатата Zera Yacob, а также произведениях Negadras Gebrehiwot и Hiruy Woldeselassie. Перспективными формами публичной сферы, которые позволят усилить демократические тренды в стране, автор считает социальные сети и другие новые формы общественной коммуникации. ; Актуальність роздумів автора про впроваджуваний вже 27 років в Ефіопії експеримент щодо встановлення етнічного федерального устрою обумовлена перманентними міжетнічними конфліктами, які ускладнюються невирішеністю соціально-економічних проблем, боротьбою еліт за владу і ресурси, прорахунками і помилками влади всіх рівнів. Використовуючи поняття публічної сфери як простору для публічного дискурсу та раціональності, автор проводить думку, що федеральний експеримент в Ефіопії може розвиватися тільки на умовах публічності та відкритості, підтримуваних критичними громадськими дискусіями.Представлений у статті аналіз складається з трьох основних розділів. Перший розділ присвячений основним рисам етнічного федералізму в Ефіопії і його обмеженням. Другий – різним інтерпретаціям поняття «публічна сфера» в її відношенні до демократичної культури. Третій розділ статті містить міркування автора про ефіопську суспільну сферу, ефіопський дискурс про сучасність і перспективи публічної політичної культури в Ефіопії.У результаті цих міркувань автор приходить до висновку, що альтернативою насаджуваній урядом ідеї етнічного федералізму може бути публічна сфера і громадська раціональність, які звільняють суспільний простір від влади і звичаїв. Така спроба розвинути публічну сферу в якості основи для демократії базується на різних попередніх ефіопській сучасності рухах і ідеях, таких як Dekike Estifanos, хатата Zera Yacob, а також творах Negadras Gebrehiwot і Hiruy Woldeselassie. Перспективними формами публічної сфери, які дозволять посилити демократичні тренди в країні, автор вважає соціальні мережі та інші нові форми суспільної комунікації.
In the multiethnic polity of Ethiopia, the practical realization of federalism in Ethiopia has been characterized by ethnic conflicts, manufacturing of difference and the abandoning of the grand narrative of Ethiopian unity. In this paper, using the notion of a public sphere as a space for public discourse and rationality from critical theory, I argue that the federal experiment in Ethiopia could only grow in the background of a public sphere that sustains a critical societal practice. Ethiopians could only engage in a common quest for societal progress and refinement, when they have a free and autonomous public sphere. This space serves as a platform for reflecting on the contradictions in Ethiopian modernity and also existential problems in the country. Such an effort to evolve a public sphere as a foundation for democracy could have foundations in the different precursors of Ethiopian modernity like Dekike Estifanos, hatata of Zera Yacob and writings of Negadras Gebrehiwot and Hiruy Woldeselassie. It could also be situated on new forms of public sphere like social media and their role in fostering democracy in Ethiopia. ; Актуальность размышлений автора о внедряемом уже 27 лет в Эфиопии эксперименте по установлению этнического федерального устройства обусловлена перманентными межэтническими конфликтами, которые осложняются нерешенностью социально-экономических проблем, борьбой элит за власть и ресурсы, просчетами и ошибками власти всех уровней. Используя понятие публичной сферы как пространства для публичного дискурса и рациональности, автор проводит мысль, что федеральный эксперимент в Эфиопии может развиваться только на условиях публичности и открытости, поддерживаемых критическими общественными дискуссиями.Представленный в статье анализ состоит из трех основных разделов. Первый раздел посвящен основным чертам этнического федерализма в Эфиопии и его ограничениям. Второй - различным интерпретациям понятия «публичная сфера» в ее отношении к демократической культуре. Третий раздел статьи содержит рассуждения автора об эфиопской общественной сфере, эфиопском дискурсе о современности и перспективах публичной политической культуры в Эфиопии.В результате этих рассуждений автор приходит к выводу, что альтернативой насаждаемой правительством идее этнического федерализма может быть публичная сфера и общественная рациональность, освобождающие общественное пространство от власти и обычаев. Такая попытка развить публичную сферу в качестве основы для демократии базируется на различных предшествующих эфиопской современности движениях и идеях, таких как Dekike Estifanos, хатата Zera Yacob, а также произведениях Negadras Gebrehiwot и Hiruy Woldeselassie. Перспективными формами публичной сферы, которые позволят усилить демократические тренды в стране, автор считает социальные сети и другие новые формы общественной коммуникации. ; Актуальність роздумів автора про впроваджуваний вже 27 років в Ефіопії експеримент щодо встановлення етнічного федерального устрою обумовлена перманентними міжетнічними конфліктами, які ускладнюються невирішеністю соціально-економічних проблем, боротьбою еліт за владу і ресурси, прорахунками і помилками влади всіх рівнів. Використовуючи поняття публічної сфери як простору для публічного дискурсу та раціональності, автор проводить думку, що федеральний експеримент в Ефіопії може розвиватися тільки на умовах публічності та відкритості, підтримуваних критичними громадськими дискусіями.Представлений у статті аналіз складається з трьох основних розділів. Перший розділ присвячений основним рисам етнічного федералізму в Ефіопії і його обмеженням. Другий – різним інтерпретаціям поняття «публічна сфера» в її відношенні до демократичної культури. Третій розділ статті містить міркування автора про ефіопську суспільну сферу, ефіопський дискурс про сучасність і перспективи публічної політичної культури в Ефіопії.У результаті цих міркувань автор приходить до висновку, що альтернативою насаджуваній урядом ідеї етнічного федералізму може бути публічна сфера і громадська раціональність, які звільняють суспільний простір від влади і звичаїв. Така спроба розвинути публічну сферу в якості основи для демократії базується на різних попередніх ефіопській сучасності рухах і ідеях, таких як Dekike Estifanos, хатата Zera Yacob, а також творах Negadras Gebrehiwot і Hiruy Woldeselassie. Перспективними формами публічної сфери, які дозволять посилити демократичні тренди в країні, автор вважає соціальні мережі та інші нові форми суспільної комунікації.
The public sphere of politics as a theoretical concept of modern political science has been discussed in the article. The reasons of the increasing interest to the public sphere is a dominating subject. Studied The phenomenon of the public sphere being a tool of theoretical and methodological definition of the political world's boundaries has been studied. The value aspects of media activity in the contemporary politics has been investigated. An attempt has been made to establish the potential of political publicity for the qualitative understanding of participatory democracy. The potential of the public sphere in the development of civil society and social capital has been described. The distinction between the public sphere of politics and political communication in the specific conditions of modern transformational societies has been reasonably grounded. The importance of the presence of state power in all spheres of life of the transformational society has been stressed. Such transformation has not been stoped after the liberal market reforms, which had to ensure the existence of a formal representative democracy. The influence of the elite and expert groups being the reason of the absence of really functioning future civil society has been considered. The features of the formation of civil and social activities as a precondition for the democratic political class' functioning have been studied. The specifics of public political activity being the prerogative of the competent entities' political broadcasting have been analyzed. The gradual formation of cyber public sphere and its political branch segment has been revealed. Thorough attention has been given to the processes of the public sphere's politicization which are usual for primarily authoritarian and closed societies. ; У статті розглядається публічна сфера політики як теоретичне поняття сучасної політичної науки. Встановлюються причини посилення інтересу до публічної сфери як предметної галузі. Вивчається явище публічної сфери як засобу теоретико-методологічного окреслення кордонів політичного світу. Досліджено значення аспектів медіа-діяльності в сучасній політиці. Робиться спроба встановлення потенціалу політичної публічності для якісного осмислення партиципаторной демократії. Висуваються гіпотези щодо потенціалу публічної сфери для розвитку громадянського суспільства і соціального капіталу. Обґрунтовано розмежування між публічною сферою політики і політичної комунікації в специфічних умовах сучасних трансформаційних суспільств. Підкреслюється значення присутності державної влади у всіх сферах життєдіяльності трансформаційного суспільства, яке не припинилося після проведення ліберальних ринкових реформ, які забезпечили існування формальної репрезентативної демократії. Розглядається вплив елітарних і експертних груп як причина відсутності реального функціонування майбутнього громадянського суспільства. Вивчаються особливості формування публічної громадської діяльності як передумови функціонування демократичного політичного класу. Проаналізовано специфіку публічної політичної діяльності як прерогативи компетентних суб'єктів політичного мовлення. Розкрито умови поступового формування кібернетичної публічної сфери та відокремлення її політичного сегмента. Надано увагу процесам політизацію публічної сфери, які притаманні, перш за все, авторитарним і закритим суспільствам. ; В статье рассматривается публичная сфера политики как теоретическое понятие современной политической науки. Устанавливаются причины усиления интереса к публичной сфере как предметной области. Изучается явление публичной сферы как средства теоретико-методологического определения границ политического мира. Исследовано значение аспектов медиа-деятельности в современной политике. Делается попытка установления потенциала политической публичности для качественного осмысления партиципаторной демократии. Выдвигаются гипотезы относительно потенциала публичной сферы для развития гражданского общества и социального капитала. Обоснованы разграничения между публичной сферой политики и политической коммуникацией в специфических условиях современных трансформационных обществ. Подчеркивается значение присутствия государственной власти во всех сферах жизнедеятельности трансформационного общества, которое не прекратилось после проведения либеральных рыночных реформ, которые обеспечили существование формальной репрезентативной демократии. Рассматривается влияние элитарных и экспертных групп, как причина отсутствия реального функционирования будущего гражданского общества. Изучаются особенности формирования публичной общественной деятельности как предпосылки функционирования демократического политического класса. Проанализирована специфика публичной политической деятельности как прерогативы компетентных субъектов политического вещания. Раскрыты условия постепенного формирования кибернетической публичной сферы и отделения ее политического сегмента. Уделено внимание процессам политизации публичной сферы, которые присущи, прежде всего, авторитарным и закрытым обществам.
The process of interpenetration of social practices and public political presentation in the functioning of public policy areas. Demonstrated the potential of public participation for public expression of political demands. Assesses the level of dynamism of public policy areas through the formation of local public communities. ; Рассматривается процесс взаимопроникновения практик общественной деятельности и публичной политической презентации в рамках функционирования публичной сферы политики. Демонстрируется потенциал общественного участия для публичного выражения политических. Оценивается уровень динамизации публичной сферы политики на основе формирования локальных общественных сообществ. ; Розглядаєтся процес взаємопроникнення практик громадської діяльності і публічної політичної презентації в рамках функціонування публічної сфери політики. Демонструється потенціал громадської участі для публічного виразу політичних вимог. Оцінюється рівень динамізації публічної сфери політики на основі формування локальних громадських спільнот.
Розглянуто співвідношення понять та явищ аполітичної маніпуляції та публічної сфери. Проаналізовано прийоми та мету політичної маніпуляції у порівнянні з публічної сферою як середовищем раціонального політичного обговорення. Вивчено умови обмеження практик олітичного маніпулювання у просторі публічної політики ; Рассмотрено соотношение понятий и явлений аполитичной манипуляции и публичной сферы. Проанализированы приемы и цели политической манипуляции по сравнению с публичной сферой как средой рационального политического обсуждения. Изучены условия ограничения практик олитичного манипулирования в пространстве публичной политики ; Article examines correlation of concepts and phenomena political manipulation and publi sphere. Receptions and purpose of political manipulation are analysed by comparison to a public sphere as environment of rational political discussion. The terms of limitation of practices of political manipulation are studied in space of public politics
The problems and prospects of co-operations of the state and mass media the way of development of democratic co-operation in the conditions of democracy are examined. Accented attention on actions and influence of the modern state within the limits of public sphere. Analyzed going near creation of the system of public mass media within the limits of the democratic political system ; Рассматриваются проблемы и перспективы взаимодействия державт и СМК в умавах демократии. Акцентировано внимание на действиях и влиянии современного государства в пределах публичной сферы. Проанализированы подходы к созданию системы общественных СМК в пределах демократической политической системы ; Розглядаються проблеми та перспективи взаємодії державт та ЗМК в умавах демократії. Акцентована увага на діях та впливі сучасної держави в межах публічної сфери. Проаналізовані підходи до створення системи громадських ЗМК в межах демократичної політичної системи
